Зміст та особливості предметно-ігрового середовища в дошкільному навчальному закладі

12.11.2014 11:11

Психолого-педагогічні дослідження вітчизняних учених свідчать про формування важливих новоутворень у грі - провідній дитячій діяльності. Тому не випадково грамотне педагогічне керівництво ігровою діяльністю є однією з умов повноцінного розвитку дошкільника. Реалізація цієї умови потребує і правильної організації предметно-ігрового середовища, за допомогою якого педагог створює для дитини зону найближчого психічного розвитку.

Предметно-ігрове середовища є частиною розвивального предметного середовища. У сучасних дошкільних навчальних закладах воно має забезпечувати право дитини на гру.

Предметно-ігрове середовище буде розвивальним за умов, якщо воно розширює, поглиблює уявлення дошкільників про особливості людського житла та найважливіші для людського буття споруди соціального призначення і транспорт, удосконалює вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя, вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сюжет, робити його змістовним, розподіляти ігрові ролі, дотримуватися правил рольової поведінки, налагоджувати ігрову взаємодію, використовувати й розподіляти іграшки та ігрові атрибути, реалізовувати ігровий задум, перетворювати ігровий простір.

При створенні розвивального предметно-ігрового середовища важливу роль відіграє характер розміщення ігрового обладнання, насамперед у приміщенні, яке має забезпечити дитині вільний доступ до ігор та іграшок, бо гра не повинна бути такою діяльністю, що дозується.

Потрібно уникати тих ігрових матеріалів, які вносять у сюжетно-рольові ігри штампи, одноманітність, перешкоджають прояву самостійної ігрової творчості дитини. До таких небажаних стереотипів слід віднести традиційні ігрові куточки для сюжетних ігор із незмінними темами і сюжетами ("Лікарня", "Пошта", "Пароплав", "Магазин" тощо).

Предметно-ігрове середовище передбачає: підбір і розміщення іграшок (деталізованих та умовних), ігрових модулів, макетів, предметів-замісників, різних ігрових атрибутів з урахуванням особливостей розвитку ігрової діяльності в різні вікові періоди дошкільного дитинства та формування в дітей тих чи інших ігрових дій із цими ігровими матеріалами.

Дамо характеристику елементів предметно-ігрового середовища. Основним елементом розвивального ігрового середовища, невід'ємним атрибутом ігрової діяльності дошкільника є іграшка.

Іграшка є узагальненим, матеріальним, естетичним і етичним засобом культурно-історичної наступності досвіду поколінь, носієм того змісту суспільного і предметного світу, який належить дитині засвоїти в період раннього й дошкільного дитинства.

На сучасному етапі, на думку С.Л. Новосьолової, формується розуміння іграшки як педагогічної категорії.

Аналізуючи значущість різних іграшок, визначимо, що особливу педагогічну цінність мають іграшки, яким притаманні такі властивості:

• поліфункціональність (можливість широкого використання відповідно до замислу сюжету гри, яка сприяє розвитку творчих здібностей, уяви, знакової символічної функції мислення);

• дидактичні якості (можливість навчання дитини конструювання, ознайомлення з кольором та формою, наявність механізмів програмованого контролю, наприклад в електрифікованих та електронних іграшках);

• можливість використання групою дітей (придатність використання іграшки декількома дітьми, у тому числі за участі дорослого як партнера по грі, наприклад для колективних побудов);

• високий художньо-естетичний рівень або їхня належність до творів художнього мистецтва, яке забезпечує залучення дитини до світу мистецтва та народної творчості;

• безпека використання.

Іграшки різняться за своєю тематикою (кого або що вони зображують) та за способами, якими представлені в ній реальні предмети й образи - повно чи фрагментарно, детально чи в найбільш загальних рисах.

До сюжетних іграшок відносяться ті, що відтворюють риси (образ) реального прототипу. За характером відтворення цього образу сюжетні іграшки поділяються на:

• реалістичні (точні копії справжніх предметів);

• прототипні або умовно-узагальнені (що імітують реальні предмети особливим способом через означення і навіть перебільшення основних, головних деталей, пов'язаних зі специфічними функціями предмета й ігнорування його другорядних деталей).

Так газова плита, у якої всі крани крутяться, духовка, яка відкривається, відносяться до реалістичних іграшок; плита, духовка, у яких намальовані крани, - до прототипних або умовно-узагальнених.

На сучасному етапі найбільш відомою є класифікація іграшок, запропонована С.Л. Новосьоловою. На нашу думку, ця класифікація найбільш повно відображає реальну ситуацію відносно іграшок нового покоління, які сприяють розвитку дитини.

У класифікації автором виділяються такі іграшки:

• сюжетно-образні;

• дидактичні (навчальні);

• іграшки-головоломки;

• музичні;

• спортивні;

• театральні;

• святково-карнавальні;

• іграшки-забави.

Розглянемо запропоновані автором групи іграшок.



СЮЖЕТНО-ОБРАЗНІ ІГРАШКИ

До них відносяться:

• ЛЯЛЬКИ, фігурки людей, тварин, елементів природи (у т.ч. м'які іграшки) - квітів, грибів, дерев;

• аксесуари для гри (лялькові меблі, посуд, побутова техніка - праска, пральна машина, пилосос, швейна машина тощо);

• технічні іграшки (транспортні, механічні, ігрові набори типу "Перукарня", "Айболить").

Цей клас іграшок розширює уявлення дитини про навколишній світ. Граючись із такими іграшками, діти вчаться діяти в уявлюваній ситуації, творчо перетворювати різноманітні враження, отримані з різних джерел, проявляти максимум самостійності та соціальну активність; у них розвивається уява.

Однією з найулюбленіших іграшок є лялька.

У чому ж призначення ляльки? Граючись із "пупсиком", ляльками-немовлятами дівчинка "приміряє" на собі роль мами, що доглядає за дитиною, а одягаючи їх, учиться шити чи вишивати, що розвиває художні смаки. І це, звичайно, важливий компонент жіночої ролі.

Також необхідні й аксесуари лялькового життя: це й набір посуду для ляльок, і побутова техніка, і меблі. Адже дівчата готуються стати господарками. Тому їм і потрібні іграшкові атрибути: пральна машина, пилосос, швейна машина, праска тощо.

Особливо треба виділити значущість м'якої іграшки (м'яконабивної).

Спостереження показують, що дитина особливо ставиться саме до м'якої іграшки. Вона дарує їй свою ніжність, не розлучається з нею впродовж довгого часу. У ставленні до м'якої іграшки проявляються якісь дуже глибинні потреби маленької дитини. І не враховувати цього не можна.

На жаль, тривалий час ці іграшки були заборонені для ігор у дошкільних навчальних закладах. Зараз вони виготовлюються із суперсучасних матеріалів, які легко обробляються, тому вони мають право на життя в дошкільному навчальному закладі.

Технічні іграшки знайомлять дитину з процесом праці. У творчих іграх ці іграшки розповідають про досягнення сучасної техніки, а також про техніку минулого і навіть про техніку майбутнього.



ДИДАКТИЧНІ (НАВЧАЛЬНІ) ІГРАШКИ

До цієї групи іграшок відносяться суто дидактичні, дидактичні ігрові набори з правилами, конструктори та будівельні набори. Суто дидактичні іграшки - це:

• мотрійки, пірамідки (засновані на принципі самоконтролю);

• великі порожні куби-вкладки відповідно до масштабу розміру тіла дитини (кількість 2-3 комплектів із 5-7 кубів дає можливість утворювати будь-яку уявну ситуацію - кухня, цирк, магазин, космодром та ін.).

Традиційно дидактична іграшка ставить перед дитиною навчальне (розви-вальне) практичне завдання. Мета дидактичних іграшок - передача дітям різних знань; розвиток спритності, влучності, сенсомоторної координації, мовлення, мислення, пам'яті, уяви тощо.

Дидактичні ігрові набори з правилами. До них відносяться:

• поліграфічні іграшки, які використовуються переважно для ігор на столі (набори, які складаються з ігрового поля, дрібних карточок, фігурок та комплектуючих деталей із картону, дерева, пластмаси та інших матеріалів).

• великі іграшки-вкладиші (вони корисні не тільки як засіб вільної фантазійної організації ігрового простору, а і як засіб, який спонукає до більшої рухливості, різноманітності рухів).

Конструктори і будівельні набори. Це:

• тематичні та універсальні конструктори, конструктор LEGO (пер. лат. "я вчуся", "я складаю");

• набори будівельних матеріалів: "ЛЕҐО ПРИМО" (до 2 років), який стимулює рух, зір та слух дитини; "ЛЕҐО ДУПЛО" (від 1,5 до 5 років) - з його допомогою діти "приміряють" різні професії, можуть побувати шоферами, фермерами, пожежниками;

• набір "ФРИСТАЙЛ" (від 3 до 12 років) - дає можливість зібрати будь-яку модель - будинки, тварин, транспорт;

• "леґо техніка" - це набори транспортних засобів (гоночні автомобілі, машини-амфібії, літаки, підводні човни тощо);

• комп'ютерні ігри LEGO - це поєднання відомих LEGO іграшок та сучасних комп'ютерних технологій. (Так є сучасна програма "LEGO Мій світ: незабаром до школи", гонки "LEGO Racers", конструктор "LEGO Гаррі Потер" та програма для дівчат "LEGO Friends");

• пазли - сучасна настільна гра (ілюстрації до казок, звірів, репродукції робіт відомих художників, пейзажі, "колекції" різних видів транспорту -літаків, автомобілів, парусників). Вони складаються з багатьох частинок, які треба скласти в зображення.

Своєрідність конструктивних та будівельних наборів - у різних засобах з'єднання деталей. Конструктори знайомлять дітей з основами та можливістю конструювання, у процесі якого здійснюється інтелектуальний розвиток дитини, формуються здібності до технічної творчості. Ці іграшки розвивають розум, кмітливість і трудові навички.

ІГРАШКИ-ГОЛОВОЛОМКИ - це готові іграшки з дерева, пластмаси, дрібні або середні за розміром. До них відносяться: вікторини, мозаїки, "змійки", циліндрики з кульками, складені картинки.

Метою іграшок-головоломок є розвиток інтелекту, уяви, спритності, наполегливості в рішенні ігрових завдань на основі образного та логічного мислення.

МУЗИЧНІ ІГРАШКИ - іграшкові інструменти: заводні (механічні), інерційні, що імітують справжні. Вони сприяють розвитку в дітей музичних здібностей, умінь зосередитися при сприйнятті окремих музичних звуків, відчувати їхню висоту, темброве забарвлення, довготу, силу (динаміку) звучання. Діти вчаться слухати і впізнавати знайомі мелодії пісень, танців, емоційно відгукуватись на мелодію, ритм, самим творити, імпровізувати простіші мелодії.

СПОРТИВНІ ІГРАШКИ. Це м'ячі, кільця, обручі, кеґлі, волани, самокати, велосипеди, бадмінтон, серсо, городки; для спортивних розваг - велосипеди, санки, лижі.

Ці іграшки сприяють найбільшому прояву рухової активності дітей, розвивають рух, координацію, силу, спритність, влучність, окомір, укріплюють фізичне і психічне здоров'я.

ТЕАТРАЛЬНІ ІГРАШКИ. Іграшки, які призначені для театралізованих ігор, розрізняються за видами театральних дій, засобами їхнього використання в грі, матеріалом, розміром. Це:

• костюми, елементи костюмів, атрибути, елементи декорацій, театральна бутафорія для ігор-драматизацій;

• ляльки-іграшки, декорації та бутафорія для ігор у ляльковий театр;

• театральні ляльки, маріонетки, театральні лялькові декорації, костюми та елементи костюмів, маски, бутафорія, декоративна атрибутика для святкових карнавалів.

СВЯТКОВО-КАРНАВАЛЬНІ ІГРАШКИ. До них відносяться костюми, маски, жезли, іграшки-сюрпризи. Ці іграшки є важливим атрибутом усіх дитячих свят, і не завжди вони невеликі за розміром; святково-карнавальні іграшки можуть бути занадто великими, декоративними.

ІГРАШКИ-ЗАБАВИ. Це неваляйки, дергунчики, ваньки-встаньки, м'ячі на Гумових шнурках, іграшки, які можуть механічно заводитися, стрибати, нявчати, гавкати, танцювати (жабенятко, що стрибає; пташка, яка дзьобає), людина-яйце, клоуни, різні електронні іграшки, роботи, головоломки та інші).

Іграшки-забави викликають у дітей допитливість, радість, розвивають почуття гумору. Вони об'єднують дітей різного віку, дітей і дорослих у хвилини відпочинку, спільних розваг.

В ігровому середовищі мають бути представлені і прототипні, або умовні, іграшки. Це можуть бути:

• малюнок, контур, у яких виділена характерна риса (телевізор з яскравими кнопками керування) або позначена образність (лялька-конус у косинці, будинок-коробка з вікнами);

• відповідні до розміру руки фішки або кубики з нанесеним на них у верхній частині схематичним зображенням людських облич із різним емоційним виразом);

• намальовані фрагменти реальних предметів (кабіна автомобіля, вітрина магазину, кафе, зображення кімнати чи якоїсь її частини).1'

До умовних іграшок можна віднести руховий фланелеграф (Т.В. Ірадов-ських). Готується він так: зшивається полотно з кусків тканини різного кольору. Це полотно згортається в рулон, який підвішується на такі висоті, щоб дитина змогла його дістати.

Принцип його дії: дитина відмотує собі тканину потрібного для гри кольору (синій - якщо грає в моряків або льотчиків, космонавтів; зелений - у мисливців, лісничих; жовтий - у хліборобів).

На цьому фоні кріпляться різні предмети, які відтворюють сюжет (риби, кораблі, птахи, дерева тощо).

У ранньому віці іграшка визначає і тему гри дитини, і характер ігрових дій. Для освоєння дитиною елементарних ігрових дій, за думкою Н.Я. Михайленко та К.В. Зворигіної, - більш важливі прототипні іграшки, бо вони яскраво виділяють основні специфічні функції предметів. Наприклад, якщо дворічній дитині дати реалістичну іграшкову плиту, то вона замість того, щоб "готувати обід" на ній, буде безперервно відкривати й закривати дверці духовки, крутити кран тощо. Прототипна іграшка, яка обмежує можливості маніпулювання, спонукає дитину на розгортання сюжету, хоча б і елементарного: приготування каші для ляльки, потім її годування.

Гарна лялька - із золотистим волоссям, очами, які закриваються, "справжніми" віями, звичайно приверне увагу малюка 2-2,5 років. Але як? Він доторкнеться пальчиком до очей, надавить на них, дослідить, чи міцно приклеєні вії тощо. Як наслідок таких дій, ляльки швидко перетворюються з красунь у сліпих потвор, батьки засмучуються, діти плачуть, і, звичайно, тут уже не до сюжетної гри.

Усіх цих непорозумінь можна уникнути, якщо запропонувати малюку прототипну ляльку-голячка (з намальованим обличчям, з наліпленою перукою), яку можна (без страху пошкодження) годувати, сповивати, укладати спати тощо. Іншими словами, реалістична іграшка часто може заважати сюжетній грі дітей раннього й молодшого дошкільного віку.

ПРЕДМЕТИ-ЗАМІННИКИ. Це предмети, не призначені спеціально для гри, як, наприклад, сюжетні іграшки, але використовуються дитиною (різноманітний предметний матеріал: клаптики тканини, бруски, дерев'яні дошки, поролон, палички, шишки, камінчики, мотузки тощо, які заміняють необхідні в грі справжні предмети).

Трансформацію ігрового простору можливо забезпечити через використання різних за величиною картонних коробок, які обклеєні тканиною або кольоровим папером. Такі коробки можуть виготовити діти разом із вихователем. Навіть зовсім маленькі діти люблять гру з картонними коробками: посидіти в них або пролізти через тунель, який можна виготовити за їхньою допомогою. Коробки є багатофункціональними предметними опорами, які дозволяють дітям розгорнути практично будь-який сюжет, підказаний їхнім досвідом та уявою.

Окрім коробок, доречним є використання стільчиків. Зі стільчиків, поставлених у ряд, виходить поїзд, літак, трамвай, машина тощо.

Килимки, пледи, різні за формою і розміром, також можуть використовуватися дітьми як транспортні засоби, платформи для майбутніх будинків, фортів, палаців.

Предмети-замінники грають важливу роль у розвитку уяви, творчості, знаково-символічної функції мислення в грі. На жаль, у більшості дошкільних навчальних закладів предмети-замінники відсутні, що суттєво збіднює розвивальне предметно-ігрове середовище.

Відомо, що творчість дитини починається з наділення певними якостями (потрібними для розвитку гри) предметів, які до цього їх не мали. У цьому - мета та цінність ігрової діяльності, яка розвиває фантазію та творчі здібності дошкільника.

"Діти не люблять іграшок не рухомих, закінчених, добре оброблених, яких вони не можуть змінювати за своєю фантазією... Краща іграшка для дітей та, яку вони можуть примусити змінюватися" - писав К.Д. Ушинський. Психологічні дослідження засвідчують, що введення предметів-замісників в ігри малюків сприяють переходу від наочно-дійового мислення до образного; у старших дошкільнят вони сприяють активізації уяви, фантазії.

МАКЕТИ ТА ПРЕДМЕТНО-ІГРОВІ ФОНИ

Можливості ігрового розвивального середовища збільшується, якщо в ньому будуть представлені макети, які є стимулом, опорою для розгортання дітьми сюжетних комбінацій із дрібними іграшками. Звичайний макет - це зменшений предметний зразок простору й об'єктів уявленого світу (реалістичного або фантастичного). Макет - це лише знак, який наводить дітей на можливий ігровий сюжет або задум, який об'єднує учасників спільної гри, окреслює межу ігрового простору.

Макет "оживає" тоді, коли наповнюється й доповнюється різноманітним предметним матеріалом залежно від ігрового задуму дітей, коли з'являються мешканці уявленого світу, тобто фігурки-персонажі, необхідні для гри. Це можуть бути умовно-узагальнені фігурки людей і тварин у поєднанні з різними багатозначними предметами (умовний пароплав, платформа на колесах тощо).

Ігрові макети умовно поділяють на два типи:

• макети-карти;

• макети-моделі.

Макети-моделі являють собою невелику площину із закріпленою на ній стійкою спорудою - будинком, який має фасадну частину й подане у вертикальному розрізі внутрішнє приміщення цього будинку, достатнє для здійснення в ньому ігрової дії.

У "ляльковому будинку" це кімнати (або кімнати на двох рівнях зі східцями) з невеликою кількістю закріплених у них предметів меблів (стіл, стільці, диван).

Макети-карти - це площини не менше 50 х 60 см із визначеними на них місцями для ігрових об'єктів та ігрового простору. Так на макеті-карті "Вулиці міста" кольором виділяється дорога, тротуар, ігровий майданчик, окрім цього, територія доповнюється будиночками, магазинами, гаражами, автозаправкою, естакадою тощо.

ІГРОВІ МОДУЛІ

Це ігрові комплекти, об'єднані загальною темою (єдиним завданням), яка дозволяє змінювати ігрову ситуацію за задумом малюків. Саме ігрові модулі дозволяють легко створювати уявлене ігрове середовище. В одних випадках вони можуть стати транспортними засобами, в інших - будівельним матеріалом, меблями - залежно від того, що потрібно дітям у грі.

Ігрові модулі виготовляються з поролону у вигляді фіксованих об'ємних форм (куби, циліндри). Модулі різні за величиною, обшиті штучною шкірою або текстилем. Вони легко переносяться дітьми, бо виготовляються із текстилю, замінників шкіри, клейонки та набиваються поролоном. Якщо такі модулі виготовляються для дітей молодшого віку, то вони мають бути привабливими за кольором та оформленням.

Це можуть бути й надувні Гумові елементи, басейни, манежі та ін.

Ігрові модулі легко переносяться дітьми і можуть частково реалізувати потребу творчого моделювання середовища дитиною.

Використання великих нейтральних по відношенню до будь-якого змісту гри предметів-модулів, дає можливість заміщувати не один об'єкт, а цілу предметну ситуацію.

Функціональну багатоваріативність можуть забезпечувати спортивні комплекси або куточки, якщо їх включити в композицію ігрового середовища.

Найпростіша атрибутика, ігровий матеріал, фізкультурне обладнання, підібрані дітьми й розміщені в спортивному куточку, сприяють розгортанню гри. Діти швидко стають артистами цирку, моряками, космонавтами імітують життя та повадки улюблених тварин. Поєднання спортивного та ігрового обладнання в сюжетно-рольових іграх сприяє не тільки розвитку рухів, а й збагачує зміст гри за задумом дітей.

Основна педагогічна функція вихователя - створення різноманітного предметно-ігрового середовища, яке забезпечує дитині активність і відповідає її бажанням та інтересам.