Гра в житті дитини

     "Давай пограємо!" - як нам знайоме це прохання дитини. І яку величезну радість вона відчуває, коли ми погоджуємося. Ми можемо побути хворим або продавцем, учнем або клишоногим ведмедиком. Зазвичай, граючи з малюком, ми слідуємо за його бажанням: вiн сам пояснює нам, що треба робити. А ми, якщо вже вирішили доставити задоволення, слухняно виконуємо всі вимоги. 

     Однак гра - це не тільки задоволення і радість, що само по собі дуже важливо. У грі дитина закріплює навички, якими нещодавно оволоділа, розвиває найважливіші сторони своєї психіки. Діти в грі відчувають себе самостійними, за своїм бажанням спілкуються з однолітками, реалізують і поглиблюють свої знання та вміння. Граючи, діти пізнають навколишній світ, вивчають кольори, форму, властивості матеріалу і простору, знайомляться з рослинами, тваринами, адаптуються до різноманіття людських відносин, і т.д. У грі розкриваються такі можливості, які ще не реалізуються у повсякденному житті. Це схоже на погляд у майбутнє. У грі дитина буває сильнішою, добрішою, витривалішою, кмітливою, ніж у багатьох інших ситуаціях. І це природно. 

     Дитина повинна співвідносити свої бажання з бажаннями інших дітей, інакше вона просто не буде прийнята в гру. Вона може вередувати з батьками, вихователями, але тільки не з партнерами у грі. Гра розвиває комунікативні здібності, треба навчитися встановлювати з однолітками певні взаємовідносини. Беручи ту чи іншу роль, малюк засвоює і необхідні для виконання цієї ролі норми поведінки, а не просто веде себе так, як захотілося в дану хвилину. Треба бути ніжною і турботливою у ролі мами або тата, добрим і уважним у ролі лiкаря, ввічливим і акуратним у ролі продавця. 

     Гра формує і пізнавальні здібності, і мову, і довільність поведінки. Як іноді буває важко малюку керувати собою, особливо своїми рухами. При цьому досить просто сказати незграбнiй дитині, що тепер вона буде зайчиком і повинна стрибати так, щоб її не почула лисиця, і всі її рухи стануть точними. 

     Приклад з практики. Малюки в садку імпульсивно грали один з одним. Кожен займався своєю справою: малював, готував обід, хитав ляльок, грав у магазин, та й просто бігав. Вони настільки були захоплені іграми, що навіть не звертали увагу на те, що в групі стояв неймовірний крик, який заглушав їх самих. На прохання вихователя вести себе тихіше, діти майже не реагували. Але тут дорослий голосно сказав: "Діти, давайте уявимо, що ми рибки в морі. Ми надуємо щічки і попливемо подорожувати. А як ви всі знаєте, риби не вміють розмовляти, вони мовчать, ніби набрали в рот води". І, звичайно ж, після цієї запропонованої гри, діти заспокоїлися і з великим задоволенням почали зображати риб. У групі запанувала тиша. 

     Колективна гра вимагає мобілізації всіх сил і можливостей: і фізичних, і розумових. Гра особливо вимоглива до розвитку мови дитини: вона має пояснити, у що і як хотіла б грати, домовитися з однолітком. Тому ті діти, які починають пізно говорити, або їх мова має порушення, відчувають труднощі в іграх з однолітками. У таких випадках слід якомога швидше підключати фахівців і виявляти причини порушення. Така ж ситуація складається, коли при зміні місця проживання дитина долає мовний бар'єр, починаючи говорити чужою мовою. Дуже важливо вчасно надати їй психологічну допомогу, інакше з нею майже ніхто не буде грати. 

     Гра бурхливо розвиває уяву: зі стільців споруджується поїзд, з кубиків - гараж. Дитина постійно імпровізує в грі, намагається задіяти всіх і вся навколо себе. Добре, коли дорослий допомагає придумувати сюжети, а головне - безпосередньо бере участь у грі. Цим він не просто доставляє радість, а допомагає в розвитку. 

     Діти, спостерігаючи за дорослими, прагнуть наслідувати їх у всьому, жити з ними на рівних, відтворюючи у грі те, що їм близько і цікаво (дії людей у побуті, трудові процеси, відносини людей один до одного, їх відпочинок, розваги і т. д.). У цих іграх важлива тема, зміст, послідовність відображуваних подій (шофер веде машину, льотчик - літак, мама вчить доньку, а не навпаки). Такі ігри називаються творчими, сюжетно-рольовими іграми. Вони притаманні після 3-4-х років.

 

     Варто з'явитися дитині на світ і її батьки починають змітати з прилавків магазинів кубики, ляльки, м'ячі, машинки з радіоуправлінням, велосипеди та iншi iграшки. А малюк доросте до половини з цих розваг тільки через кілька років. Батьки купують іграшки для себе. Такий підхід не просто не несе користі маленькій людині, але й може завдати шкоди. 

     Спільні ігри.

     Розвиток неможливий без гри, а, відповідно, і без іграшок. Навіть якщо їх в вдома багато, малюк все одно знайде собі розвагу серед каструль, молотків і маминої косметики. Нерідко так і виходить, що найулюбленішою іграшкою стає не рожева Барбі і супернаворочений вертоліт, а мітла і совок чи мамин гребінець. Кожному віку відповідають певні навички, а значить і іграшки, з якими можна займатися. Для самих маленьких дітей підходять стукальця та брязкальця. Для старших - рамки-вкладиші, шнурівки, звукові лото, доміно, лабіринти, ляльки-рукавички, пазли, мозаїки. Потім іграшки стають більш «розумними», можуть навчити малюка розбиратися в довжині, вазі, ширині і звучанні. Деякі батьки скептично ставляться до можливостей дитини: «Ні, наша в це грати не буде, не вистачить посидючості». Але ж ця якість не є вродженою, її треба розвивати, а в цьому якраз і є роль розвиваючих іграшок. І навіть якщо сьогодні малюку не достатньо терпіння, щоб правильно скласти пірамідку, позаймавшись з нею якийсь час, ви з подивом виявите прогрес. Нерідко батьки купують і те, до чого їх дитина ще не доросла. Звикшись з такою іграшкою, як з предметом інтер'єру, зацікавити її знову буде непросто. Все це означає тільки одне: підходити до вибору іграшки треба серйозно. 

     Не менш серйозно необхідно підходити і до процесу гри. Для того, щоб дитина навчилася складати пірамідку, сортуючи круги за кольором і розміром, вона повинна виконати цю операцію з мамою-татом, бабусею-дідусем (присутність дорослого в роботі з розвиваючими іграми обов'язкова), причому не один раз. Багато батьків розвиваючі ігри використовують, як можливість посадити дитину в кутку, щоб вона там тихенько займалася сама з собою. Такий підхід вкрай неправильний і неприйнятний. Саме з цього поступово і виникає відсутність комунікативних навичок і стійка любов до самотності, яка з роками тільки прогресує. У результаті дитина виростає замкнутою, йти в садок і спілкуватися з іншими не хоче, та й пізніше страждає від того, що ніхто не розуміє.

     Робіть висновки.

     Купуючи іграшки, майте на увазі: те, що дитині здається простою грою, є інструментом розвитку і роботою для батьків. Від того, наскільки правильно ми скористаємося ними, залежить і кінцевий результат - звички, характер, успішність у школі. 

     Видима простота.

     Отже, підійдемо до питання з практичної точки зору і розділимо іграшки на три групи. В першу входить все, що відноситься до соціально-емоційної сфери, розвиває комунікативні навички і допомагає в рольових іграх. Це майже живі плюшеві зайчики, їжачки, ведмедики і ляльки з усім приданим, а також набори для ігор в лiкаря, продавця і пожежника. До другої належать предмети, навчаючі співвідносити форму, розмір і розташування окремих деталей. Це всілякі лабіринти, кубики, мозаїки, пазли, лото і доміно. У третю групу можна сміливо визначити все те, що розвиває фізичну силу і спритність малюка - м'ячі, обручі, скакалки, мотузки. Бажано, щоб у дитячому куточку знайшлося місце для всіх трьох типів іграшок. Причому, тут важлива не їх кількість, а якість і багатофункціональність. Але не треба забувати про те, що у кожної іграшки має бути своє місце, щоб малюк міг сам підійти, взяти, а пізніше покласти її назад. 

     Багатофункціональним, наприклад, може бути кухонний комбайн, - подумають батьки. Як таке поняття віднести до іграшок? В даному випадку все дуже просто. Якщо це доміно з зображенням тварин, його можна не тільки складати за завданням зайчик до зайчик, а й використовувати для того, щоб наслідувати звуки намальованих звірів. До речі, зверніть увагу на те, як зображені брати наші менші: у дитини, яка не бачила на власні очі ведмедя, може скластися неправильне уявлення про цю тварину, якщо перед нею, наприклад, машинка-ведмідь через великі вуха більше схожа на мавпу. Таку іграшку краще залишити на полиці магазину. Іноді більш корисними та цікавими можуть виявитися ті іграшки, які батькам здаються зовсім простими. А ви спробуйте самі скласти «Никитинськi квадрати», а потім позмагатися зі своїм малюком. 

     Якби всі іграшки були абсолютно безпечними і їх без страху можна було б вкусити, помацати і покрутити. На жаль, бажання дітей не завжди збігаються з якістю іграшок, представлених на полицях магазинів. Нерідко гумові іграшки пресуються з неякісних матеріалів, дерево покривається токсичним лаком, а лабіринти виготовляються з пластмаси, що кришиться в руках. У результаті дитина може поранитися, проковтнути пластмасову деталь, засадити скалку. 

     Візьмемо, наприклад, по своїй природі унікальну іграшку - дерев'яну рамку-вкладиш. Її призначення - розвивати координацію, мову, мислення. З її допомогою удосконалюється дрібна моторика, для малюка зовсім не просто вибрати фігурку, взяти її трьома пальчиками і вкласти в належне місце. Інше її призначення - розвиток творчих здібностей. Покажіть малюкові, як, акуратно притискаючи рамку до аркуша паперу, можна обвести контур фігури олівцем. Нехай дитина розфарбує картинку, покажіть, як її заштрихувати. Обводячи різні рамки і зафарбовуючи їх різними кольорами, можна створювати цілі картини. Така гра допоможе запам'ятати назви предметів, підготувати руку до малювання та письма. Продовжувати перераховувати достоїнства цієї іграшки можна до безкінечності. 

     Різниця між оригінальною рамкою-вкладишем та дешевою підробкою просто величезна. Причому не тільки в обмеженій кількості маніпуляцій, які можна з нею проробляти, але і в якості. Токсичні фарби, що використовувані у виробництві, коштують менше, а оброблені дешевими верстатами фігурки вставити на місце дитячими ручками практично неможливо, та й скалок уникнути важко. Звичайно, зараз все може вироблятися в Китаї, але товари, орієнтовані на збут в країнах третього світу, відрізняються від тих, які роблять на замовлення для Європи.

     Сьогодняшні дитячі магазини здаються раєм. Скільки там красивих, яскравих, барвистих іграшок! Дорослі, потрапляючи в це дитяче царство, не перестають розчулюватися милими звірятками, чарівними ляльками і різнобарвними конструкторами. Тим часом, дитина дивиться на іграшки зовсім іншими очима. Для неї гра - це перший крок на шляху дослідження навколишнього світу. Тому правильні іграшки так важливі для розвитку. 

     «Іграшок повинно бути багато» - це невірне твердження. Психологи попереджають: від великої кількості іграшок  розбігаються очі, важко зосередитися на чомусь одному. Як пише Масару Ібука у популярній книзі «Після трьох уже пізно»: дитина найкраще грає з однією іграшкою, придумуючи різноманітні ігри з нею. В її уяві шматок дерева або зламана кришка від чайника можуть перетворитися в казковий будинок або чудове озеро і будуть куди цікавіше, ніж дорога іграшка з магазину. 

     Чому з деякими іграшками малюк готовий возитися годинами, а інші летять в дальній кут кімнати через п'ять хвилин? Як вказують психологи, спостереження за дітьми показали, що складність іграшки прямо пропорційна часу, протягом якого нею будуть грати. Тобто якщо іграшку можна довго крутити-вертіти в руках, щось вставляти, на щось натискати, дивитися, як вона блимає, слухати, які звуки видає, вона, напевно, викличе інтерес. Головне достоїнство іграшки - це можливість домислити, нафантазувати, щось придумати. 

     Приклад: потяг, який схожий на справжній і бігає по рейках, або поїзд з простих дерев'яних блоків, які легко зчіплюються між собою. Кількість дій, які застосовні до справжнього поїзду, не така велика. А ось поїзд з кубиків - зовсім інша справа. Два кубики, пов'язані разом, - це вантажівка з причепом. А якщо зверху покласти маленькі кубики, вийде товарний поїзд, який буде возити вантажі в різні міста. Коли малюкові набридне гра на суші, кожен кубик стане човном, і цю флотилію потягне баржа - великий кубик. Ось де простір для уяви! 

     Вимозі давати простір для творчості відповідають природні іграшки: камінці, пісок, шишки, палички, клаптики. Вони можуть бути всім. Гудзики можуть стати жителями казкового міста і для кожного з них малюк придумає свою історію. Качан кукурудзи може перетворитися на дівчинку з довгим волоссям. І так далі. Нам, дорослим, залишається тільки заздрити силі дитячої фантазії. І не перевантажувати дитину покупними іграшками. Малюк сам вибере у що пограти серед предметів навколишнього оточення. 

     Величезний простір для розвитку уяви дають такі прості матеріали, як глина, папір для вирізання, кольоровий папір для складання фігур. Малюк може робити з цими матеріалами все, що йому заманеться. Перебираючи їх у руках, він змінює їх форму, з подивом спостерігаючи за змінами. І це для нього - цінний досвід. Психологи давно встановили, що дитина, яка почала ліпити в ранньому віці, істотно випереджає своїх побратимів в освоєнні різних навичок. Таке ж важливе значення має і малювання. Вже з річного віку можна починати малювати спеціальними пальчиковими фарбами. 

     Психологи підкреслюють: іграшка повинна бути з натуральних матеріалів. Якщо це лялька, то з вовни й бавовняних тканин, якщо машина, то з дерева. Натуральні матеріали, на відміну від синтетичних, передають правдиву інформацію про світ. Наприклад, пластмасовий кубик може бути великого розміру, але важити дуже мало. Такий предмет спотворює уявлення про вагу і об'єм. Предмети ж з натуральних матеріалів, як правило, гармонійні: чим вони більшi, тим важчi. Крім того, руки, сприймаючи натуральні матеріали, отримують інформацію про світ. Кора дерева - шорстка, камінь - гладкий, пісок - сипучий, вода не тримає форму, і так далі. 

     Впродовж свого раннього розвитку від 2 до 3 років дитина активно знайомиться з довкіллям, освоюючи дії з предметами, вчиться говорити, розвиваючи тим самим образне мислення. Ближче до 3 років життя 

активність дитини зростає, відповідно, ігри також ускладнюються.                  

     Для здорового розвитку дитини батькам необхідно створити малюкові повноцінне середовище для ігор з різноманітним ігровим матеріалом. Давайте розглянемо основні іграшки, необхідні дитині у віці 2-3 років.

     Дворічні дітки люблять створювати своє іграшкове “господарство”, наводити там лад і чітко дотримувати усі правила дії з його особистими предметами. Знаючи цю особливість розвитку дитини, нескладно створити їй в будинку свій куточок, де розташовуватимуться іграшкові кубики, стіл і стільчик, ляльки, м’яч, конструктор і інші улюблені іграшки малюка. Важливо, щоб іграшки були завжди доступні для дитини, особливо її кохані. Малюк не повинен удаватися до вашої допомоги в пошуку іграшки. У цьому віці розвивається самостійність, тому нехай іграшки розташовуються за правилами дитини, це стане хорошою звичкою діяти правильно в майбутньому. Для розвитку творчих і розумових здібностей малюка добре купити йому пластилін, фарби, олівці, книжки для розфарбовування і приділяти час для занять з ним. Конструктор з великими фігурками чудово підійде для розвитку моторики, уваги і цілеспрямованості.

     Вік 3 року життя вважається віком початку гри. У цьому віці дитина, дослідивши властивості предметів, починає використовувати їх по безпосередньому призначенню, утілюючи події життя в ігровій формі. 

Наприклад, дівчинка годує ляльку, готує їй їсти, одягає і роздягає її, укладає в ліжечко спати. Тому важливо забезпечити дитину усіма необхідними предметами для створення іграшкового світу дорослого життя. Дуже важливо, щоб в цьому віці дорослі приділяли увагу ігровим діям малюка, допомагаючи йому розвивати творчий підхід і кмітливість, адже дитина копіює дії дорослих. Іграшки мають бути максимально наближені до реальних речей, але не мають бути занадто складними. Дитина повинна сама легко робити усі маніпуляції з іграшками: піднімати ручки, ніжки, лапки у тварин теж повинні легко рухатися. Важливо, щоб в цьому віці у “дитячому світі” дитини були рухливі іграшки, тобто ті, які малюк сам приводить в рух: дзига, крокуючі ляльки і інше.